Книга є продовженням праці над публікацією окремих тематичних груп, зокрема іконографічних, зі збірки Національного Музею у Львові і представляє чи не найвідоміший іконографічний сюжет в українському іконописі — «Богородицю з Дитям та похвалою». Книга готувалася одночасно з однойменною виставкою ікон, що зберігаються у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького. У рамках приготування виставки усі твори було відреставровано, окремі з них розкриті з-під пізніших перемалювань.

Серед багатства іконографії Богородиці цей сюжет був особливо популярний, оскільки, як доводить дослідниця, традиційно ікони «Богородиці з Дитям та похвалою» розміщувалися у намісному ряді українських іконостасів. Загалом представлено шістдесят три твори XV-XVIII ст. зі збірки музею, що становлять найбільшу колекцію ікон цієї іконографії в українському мистецтві.